Досвід роботи

Час не стоїть на місці. Реальність стрімко змінюється: суспільство інформатизується, Україна все більше інтегрується у світовий простір. Сьогодні освіта країни переживає процес «перезавантаження»: новий Державний освітній стандарт, оновлені програми, підручники. Основною особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників.

Серед шкільних навчальних предметів про суспільство історія займає центральне місце. Тому докорінне оновлення шкільної історичної освітньої галузі набуває виняткового значення, адже курс на гуманізацію та демократизацію освіти підносить престиж гуманітарних дисциплін.

Саме гуманітарна освіта, в тому числі історична, формує особистість учня, готує його до життя в сучасному світі, розвиває історичне мислення, формує громадянина та патріота своєї Батьківщини.

Тому викладання історії в школі вимагає від учителя сьогодні творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу, перенесення акценту викладання на цілеспрямоване навчання, тобто на визначення структури і змісту навчально-пізнавальної діяльності учня.

Досвід показує, що монологічні підходи у висвітленні історичного матеріалу уже не стимулюють учнів до активного сприйняття понятійного апарату, не розвивають історичне мислення та уяву, не прищеплюють навички роботи з додатковою літературою, документами та краєзнавчими матеріалами.

Сьогоднішнім учням потрібен зовсім інший темп викладання: потрібні ділові і рольові ігри, проблемні групи, різні активні форми навчання, які вже давно успішно застосовуються в багатьох країнах світу.

Мій педагогічний стаж складає 8 років, 5 із яких я працюю у Дубровицькому НВК «Ліцей – школа» вчителем історії та правознавства.

У 2015-2016 навчальному році викладаю історію у 10 класі  за програмами Міністерства освіти і науки України, у 2009-2015 рр. викладала історію у 7-9 класах, «Людина і світ» в 11-х класах та правознавство в 9-10 класах. Учні активно включалися в різні форми творчої, позакласної роботи: правовий  конкурс «Кришталева сова», олімпіади з історії та правознавства.

Учитель має ставитися до предмета як художник, а не як фотограф; він не може, не повинен обмежуватися ретрансляцією інформацією, отриманої з книжок. Все, що він повідомляє, він має сприйняти сам, переробити і перетворитись на самобутній продукт. (К. А. Тімірязєв)

Я наполегливо працюю над удосконаленням методики навчання історії та правознавства, велику увагу приділяю підвищенню своєї професійної майстерності. Як і кожен вчитель нашої школи не тільки знайомлюсь з новими підходами, ідеями, досягненнями в області психолого-педагогічних наук, а й активно впроваджую їх в свою практику.

Я працюю над проблемою «Використання активних форм і методів навчання в процесі викладання історії та правознавства». Познайомившись з різними методиками на курсах підвищення кваліфікації, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і правознавства, для того, щоб створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання.

Педагогічні форми і методи моєї роботи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи.

Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички.

Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати "очікування", свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж "очікування"?

Планую уроки так, щоб учні мали можливість самостійного пошуку у набутті нових знань. А за допомогою інноваційних методів вони формують уміння та навички класифікувати й узагальнювати матеріал, робити висновки, давати об’єктивні оцінки історичним подіям.

Як зазначав педагог-дослідник А.М. Алексюк, шлях до необхідного рівня мислення є запровадження в практику вивчення історії системи логічних завдань. У кожного учня є свої природні задатки і свої можливості для творчого розвитку. Тому добиваюся, щоб кожен учень досягав при навчанні максимум для нього можливого. В цьому велику роль відіграють логічні завдання, які я впроваджую через рольові ігри, нетрадиційні уроки, повторювально-узагальнюючі уроки та ін.

На уроках намагаюся створити такі ситуації, на яких учень зможе:

захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися набутими знаннями;

ставити питання вчителю, товаришам, з’ясовувати не зрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

рецензувати відповіді товаришів, інші види роботи, вносити корективи;

допомагати товаришам у виконанні колективних та індивідуальних творчих робіт.

Викликають зацікавлення учнів такі форми роботи, як “Розумова розминка” “Що було, те було”, “Темна конячка”, “Детектив”, “Плутанка” та ін.

Використання елементів гри підвищує пізнавальні інтереси учнів, розвиває історичне мислення, самостійність, колективізм, активізує пасивних.

Особливо активним є вибір нових активних методів навчання історії в старших класах. Адже старшокласники – це сформовані (зі своїм типом мислення, бачення життя) особистості і для роботи з ними вже не підходять ті методи, які апробовані у середніх класах. Як свідчить особистий досвід, найефективніше перевірити знання фактів, понять, хронології вдається на уроці типу “Брейн-ринг”.

За результатами гри можна зробити висновок щодо рівня підготовки учнів з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення. Такі уроки цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале рішення. Вони активізують пізнавальні можливості школярів, виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.

Отже, як бачимо, ігри вже зайняли своє місце в методиці викладання суспільних предметів. Використання ігрових моментів може бути складовою якогось етапу уроку або самостійним етапом, або окремим уроком. Досвід показує, що з великим зацікавленням учні розв’язують і складають історичні кросворди, чайнворди, ребуси, головоломки, вікторини.

Одна з найпоширеніших інтерактивних форм роботи під час вивчення історії є семінар (особливо в старших класах), який сприяє формування в учнів навичок самостійної роботи з науковими джерелами, дозволяє оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності й нахили. Готуючи старшокласників до семінару, повідомляю тему, мету і завдання, формулюю основні й додаткові питання з теми, рекомендую літературу.

Підготовка доповідей та повідомлень входить до переліку основних умінь школярів. Однак не секрет, що такі виступи викликають певні труднощів учнів, вимагають від них великої пошукової роботи. Протягом уроку – семінару учні вчаться точно формулювати свою точку зору, логічно розмірковувати, добирати докази, керувати своїми емоціями, бути толерантними до позиції інших. Готуючись до семінару, старшокласники, як правило, зіштовхуються з такими проблемами:

як сформулювати ту чи іншу думку, щоб зробити її якнайбільше зрозумілою;

яким чином розподілити матеріал доповіді;

як використати наявні факти та аргументи.

Тому готую рекомендації доповідачам:

а) виступ має бути коротким та чітким;

б) завдання доповідача –переконати слухачів, довести свої головні тези;

в) для вирішення поставленої мети добре продумати структуру виступу.

Такі поради дозволять учням замислитися не тільки над змістом, а й формою виступу.

Протягом уроку – семінару учні наводять розмірковування (докази, анти-докази), які стають формами відстоювання позицій, поглядів. Проблема заняття оголошується завчасно. Діти розподіляються (умовно) на такі групи: проблемна, що забезпечує підготовку усних висловлювань, дослідницька (пошукова) – це безпосередньо доповідачі та 2-3 асистенти, котрі допомагають у доборі літератури; та опонуючи – моделює свої запитання за темою доповіді, усно рецензує їх, доповнює новими положеннями та аргументами. Під час підготовки консультую учнів, допомагаю їм спланувати самостійну роботу.

Такі уроки навчають учнів самостійно шукати розв’язання проблемних дискусійних питань, забезпечують своєчасну підтримку всім учасникам дискусії, створюють атмосферу, яка виключає в учнів почуття невпевненості або дискомфорту.

Надаю перевагу тим запитанням, котрі допомагають розвивати історичне мислення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ведуть до пошуку та аналізу.

Вважаю, що формувати історичне мислення допомагають література, усна народна творчість та ін. Під час пояснення історичних фактів підкріплюю дані літературними джерелами.

Цікавими для учнів є заочні подорожі, творчі роботи, виконання яких пов’язане не тільки з виступом, а й показом результатів історичного дослідження.

Популярним останнім часом став інтерактивний вид роботи – евристична бесіда в результаті проблемної ситуації або, як її тепер називають “мозкова атака”.

Цей діалог між учителем та учнями активізує творчі здібності учасників бесіди під час колективних висувань ідей та формувань контрідей.

Кожна із форм і методів навчання має як і свої переваги, так і недоліки. Проте добре їх поєднання створює сприятливі умови для активізації пізнавальних можливостей учнів, формування історичного мислення.

Для глибшого засвоєння навчального матеріалу використовую таку форму роботи як інтерв’ю.

Обговорення відповідей поглиблює знання учнів з історії, викликає зацікавлення предметом, активізує їхні пізнавальні можливості.

Наприклад, правові ситуації учні розв’язують методом групового інтерактивного навчання, адже досвід показує, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя, і набагато простіше – до ровесників.

Вважаю, що у груповій навчальній діяльності учні показують вищі результати засвоєння знань і формування вмінь, ніж під час роботи фронтальної. Вона має ряд переваг:

за той самий час обсяг виконаної роботи набагато більший;

формується вміння співпрацювати;

формується мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми.

Ставлячи перед учнями проблемні завдання, які сприяють розвитку логічного мислення, націлюю школярів на те, щоб вони не тільки просто розв’язували їх, а обов’язково доказували своє рішення. Якщо з умови виходить декілька висновків, то кожен з них необхідно доводити.

Розв’язання проблемних завдань загострює увагу старшокласників, їхнє мислення, а також має на них певних виховний вплив.

Отже, використання активних форм і методів навчальної роботи активізує розумову діяльність школярів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває історичне мислення, вміння та навички, допомагає проявити особисте “Я”.