Батькам на допомогу

Дозволь собі відчути свою дитину такою як вона Є

Дитячими вустами:

1.     У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Дозвольте мені пізнавати його безпечно, але не обмежуйте мене занадто.

2.     Домашні клопоти ніколи не закінчаться. Прошу, постійно й охоче присвячуйте мені декілька хвилин, щоб пояснити явища цього чудового світу.

3.     Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чутливі до моїх потреб, не нарікайте на мене цілий день. (Вам також не подобається, коли хтось буркоче без кінця). Ставтесь до мене так, як ви б хотіли, щоб ставились до вас.

4.     Оцінюйте мої вчинки справедливо. Дисципліну опирайте на любові, даючи відповідні вказівки і взірці на життя.

5.     Щоб розвиватися, мені потрібно вашого заохочення, а не натиску. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – тільки мої вчинки.

6.     Прошу, не робіть всього за мене, бо я тоді росту переконаний у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

Закордонні традиції виховання

Англійці починають займатися зі своїми дітлахами співом та плаванням вже у віці всього декількох місяців. Американці вважають дикістю лупцювання дітей, а за залишення малюка без догляду у США навіть передбачена адміністративна відповідальність. Японці до п'яти років ставляться до малюка як до короля, після п'яти - як до раба, а вже з п'ятнадцяти - як до рівного. І хоч мета в батьків усіх національностей одна: виховати зі свого маляти достойну людину, методи в усіх різні.

Під матусиним крилом

 Різниця у підходах до виховання дітей закладена навіть у самій назві цього «процесу». Аристократичні англійці кажуть «to bring up a child», запальні італійці - «allevare un bambino», прагматичні німці - «Kinder grossziehen», росіяни - «воспитать ребенка», а ми, українці, кажемо «виховати дитину». Тобто для нас ростити свого малюка означає оберігати його від усіх негараздів, «ховати» від недоброго ока, важкої татової руки, насмішок друзів і шкільних невдач. Ми прагнемо захистити його від усього світу, накрити своїм материнським крилом, і нам байдуже, хто і що про це думає.

Завдання англійських батьків - «виростити» дитину, «підняти» або навіть «підтягти» її на той рівень, коли вона самостійно зможе стати на ноги, не потребуючи сторонньої допомоги. Тому й підходи до виховання у англійців більш прагматичні. Англійські мами надзвичайно терплячі і можуть кілька разів повторити малюкові: «Ні, сонечко, не можна так робити» і при цьому лагідно посміхатися.

 А ось нашим північним сусідам найголовнішим у вихованні бачилося саме вигодовування дитини, її «воспитание». Вони прагнули, перш за все, забезпечити своє маля хлібом насущним, «вскормить». І не лише вони. У багатьох індоєвропейських мовах слова на позначення процесу виховання первісно теж мали значення «годувати, забезпечувати їжею».

Cлово «діти» - це похідне від чого б ви думали? ... від «доїти»! І найцікавіше, що самі батьки підсвідомо вважають саме годування маля своєю головною заслугою. Тому й кажуть неслухняному синочку або донечці: «Я ж тебе виростила, я ж тебе вигодувала.» І, мабуть, саме тому процес годування дитини груддю мамами усього світу вважається майже сакральним, як магічний акт єднання матері та дитини.

Щасливе дитинство по-корейськи

 У кожної нації, як і в кожної дитини, є свій неповторний «характер». Наприклад, нам, українцям, аж надто часто докоряють надмірну пасивність й слухняність. Та чи й дивно це, адже українські матусі змалечку привчали своїх дітей до послуху й покори. Щойно малеча «вилазила» з пелюшок, як її вже починали призвичаювати до нескладної роботи: пасти гуси й качки, допомагати по господарству. На стіні в українській (як, власне, у російській та білоруській) хаті завжди висів довгий ремінь - аби усі члени родини пам'ятали, хто у домі хазяїн, і поважали батьків.

 Зовсім інші погляди на виховання побутували у країнах Сходу. Наприклад, що б ви зробили, якби ваше малятко позривало квіти на клумбі або перекинуло горщик? Швидше за все, відлупцювали б. А у Кореї мама з татом можуть тільки з докором помахати дитині пальчиком: но-но, мовляв, не можна так робити! Там невгамовні створіння нічим не обмежені у своїх іграх: їм дозволено навіть гарцювати по квітучих клумбах. Проте з п'яти років корейських малюків починають активно привчати до суворої дисципліни.

Дотепер основою виховання на Сході є культ «синівської шанобливості». Відповідно до національних традицій, малюкам прищеплюють повагу до старших і цілковиту слухняність. Але до методу «лозини» чи «батога» корейські чи японські батьки, на відміну від українських, майже не вдаються. Вони виховують дітей на власному прикладі.

 Подібні підходи до виховання сповідують і американці. Звичайно, набити вдома неслухняне дитя батькам ніхто не забороняє. Але якщо дитина ненароком пожаліється на маму-тата у дитсадочку чи школі, у них можуть бути серйозні неприємності. Та й самі американці вважають тілесні покарання тінню минулого, а найефективнішим методом виховання - роз'яснювальну бесіду.

Одна дитина - добре, дві -краще, а три... ще краще!

 Час іде, і підходи до виховання дітей у різних країнах поступово змінюються. Але ще більше за останні роки змінилося саме поняття «сім'ї» та наше уявлення про неї. Наприклад, у традиційно багатодітних українських сім'ях нині одне - максимум двоє дітлахів. Та й вдома з дитинкою все частіше залишається не мама чи бабуся, а тато.

 Схожа ситуація в Японії. Там багатодітні родини залишилися далеко в минулому. Причина, за якою японці та українці обмежують себе у проявах батьківського інстинкту, однакова: матеріальні умови. Наприклад, у Японії середня освіта дитини «споживає» 30% усіх сімейних статків, а вища - 45-70%.

 Японські та українські жінки почали все більше турбуватися за свою кар'єру і фінансову незалежність від чоловіків, а народження дитини сприймають як значну перешкоду на професійному шляху. І хоча в Японії (як, до речі, й в Україні) для вагітних жінок передбачена відпустка протягом 6 тижнів до і 8 тижнів після народження дитини, молоді мами не завжди можуть ними скористатися. Їх або немає кому замінити, або вони просто бояться втратити своє робоче місце.

 Останнім часом тон у плануванні сім'ї задають не вікові традиції, а політика держави. Тому і виникає у світі багато парадоксів. Наприклад, тоді як в Китаї активно ведуть боротьбу з перенаселенням, у сусідній Кореї держава всіляко підтримує багатодітні сім'ї.

 Українських мам держава теж підтримує. Та пропри це соціологи твердять, що у 2050 році нас може залишитися 35 мільйонів. А тому завдання нинішніх мам і тат - виховати своїх нащадків у традиціях збереження сім'ї і поваги до батьків, у любові до рідних і близьких, у бажанні бути українцем і народжувати українців. Адже тільки так ми зможемо зберегти традиції національного українського виховання. Інакше через декілька років нам просто нікого буде виховувати. 

Памятка для батьків успішних дітей

 1. Будьте для дітей прикладом у всьому.

 2. Зробіть для своїх дітей куточок для занять. Коли учень готує уроки, не відривайте його на сторонні справи.

 З. Вчіть дітей бути у всьому бережливими.

 4. Частіше бувайте у ліцеї, радьтесь з педагогами, психологом з питань виховання дітей, допомагайте вчителям краще навчити ваших, дітей,

  5. Не кажіть нічого поганого про ліцей, вчителів, прищеплюйте дітям любов і повагу до школи.

 6. Слідкуйте за чистотою І охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей.

 7. Дотримуйтесь  режиму дня,   слідкуйте,   щоб  дитина  не перевтомлювалась.

 8. Виховуйте у дітей вміння вести себе скромно і пристойно як вдома, так і на вулиці, в шкоді, в громадських місцях.

 9. Виховуйте у дітей повагу до старших і молодших.

 10. Не застосовуйте фізичного покарання до дітей, спокійно поясніть їм неправильність їх вчинків.

 11. Заохочуйте в дітей Інтерес до книги, природи, туризму, спорту.

 12. Привчайте дітей виконувати носильну фізичну роботу.

 13. Знайте з ким товаришують ваші діти, як вони поводять себе.

 14. Пам'ятайте, що виховання дітей - головний обов'язок батьків

 15. Пам'ятайте, що тільки в тісній прані зі школою, можливо успішно вирішити питання виховання громадянина України.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважаться, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

·        Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

·        Коли її потреби ігноруються.

·        Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·        Коли порушується недоторканість дитини.

·        Коли дитину ізолюють.

·        Коли дитину залякують.

·        Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

·        Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·        Коли її особисті речі не є недоторканими.

·        Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·        Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)

Її турбує особиста безпека і любов до неї.

Вона часто буває в поганому настрої.

Може втекти з дому.

Може приймати наркотики або алкоголь.

Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя)

Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До  кого звернутися?

Соціальний педагог нашого закладу

Відділ сім’ї  та молоді  обласної ради

Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

„Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

·        Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

·        Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

·        Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

·        Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·        Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·        Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·        Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

·        Залучати дитину для створення сімейних правил.

Покарання

1.     Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більш того, покарання має бути корисним.

2.     Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

3.     За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.

4.     Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5.     Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте розпочати дитині життя спочатку.

6.     Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога, над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання буде зворотною.

7.     Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти.